Чи не бувало в кожного з вас так, що хотілося серед буденних справ і турбот загубитися на якомусь острівку душевного спокою. Щоб ніхто не турбував, не діставав, не нарікав. Кожен із нас шукає такий острівець для релаксу. Для одних – це риболовля, для інших – кіно, музей, плетіння, вишивання, ремонт у квартирі тощо. Для Тетяни Лаврової такий острівець – це мистецтво, зокрема, й енкаустика. 

 

   Кольори як кольори. Наче нічого неземного з першого погляду. Але дивишся на них і не можеш погляд відірвати. Щось надзвичайне в цих роботах працює з настроєм, думками.

-          Усе, що я роблю, - говорить художниця, - роблю спонтанно, воно до мене саме якось усе приходить. Найкращі речі виходять, коли ти не думаєш, коли ніби граєшся з реальністю.

   Творчість Тетяни Лаврової можна зрозуміти лише серцем і душею. Її картини народжуються в глибині душі. А це вже її руки та воскові олівці дають змогу побачити таку дивовижну гармонію, особливу техніку виконання, яка називається енкаустикою, себто малювання восковими фарбами на розплавлених поверхнях.

-          Я зовсім не збиралася цим займатися, - говорить жінка, - у мене, по суті, ні часу на це не було, ні бажання. Пішла якось у відпустку, запланувала велику купу справ, але подруга попросила в інтернеті знайти для неї щось про вишивання бісером. І, розшукуючи одне, натрапила на інше – енкаустику. Вирішила спробувати. І тут мене понесло, як кажуть. Праска, картон і воскові олівці стали моїм творчим знаряддям. Мені дуже подобається малювати воском, тому що цей бджолиний продукт – прямий зв,язок із природою. Нині Тетяна Вікторівна – редактор районної газети «Тетіївська земля»: творчість пронизала її душу наскрізь.

   У її творах якась особлива кольорова гама, посилання доброти, випромінювання позитивної енергії, жага до життя.

    -  Я б хотіла сказати всім людям, щоб вони не боялися виходити за конкретні рамки, не треба хвилюватися, що щось не вийде, - радить художниця.